Новий рік – одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят. Це, мабуть, єдина подія, яку протягом століть щорічно відзначають у всіх країнах і на всіх континентах, яку знають, люблять і яку з нетерпінням чекають люди, різні у своїх етно-національних традиціях і релігійних переконаннях. Незважаючи на те, що Новий рік - одне з небагатьох свят, що об`єднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують свої традиції зустрічі Нового року та своя святкова атрибутика. В  Україні традиція новорічного святкування має особливо непросту та тривалу історію: наші прадіди у різний час святкували новий рік і в березні, і у вересні, і у січні – та й тепер 2 рази. 

Традиції новорічного святкування

Серед українського селянства аж до початку XX ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися умилостивити. Побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. До цієї ночі, як і до свята Івана Купала, приурочені перекази про палаючі гроші та скарби. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року. На цьому грунті сформувалися звичаї, обряди, заборони та обмеження, в яких яскраво відбився світогляд хлібороба, його невпевненість у завтрашньому дні, страх перед стихійними силами природи. Традиційна новорічна обрядовісгь українців – це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Хрещення) за старим стилем. Навколо цих дат церковного та громадянського календаря протягом віків склався надзвичайно багатий комплекс звичаєвості. Останній день старого і перший день нового року українці відзначали як свята Меланки (Маланки) і Василя. На відміну від Різдва і Хрещення, ці дні не мали важливого значення в релігійному календарі, тому в їхній обрядовості майже не помітно церковних мотивів. Вечір 31 грудня називали щедрим, або багатим, до нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж вдавалися до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: "Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю" – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі оббігали садок босоніж тощо. Побутували численні новорічні прикмети й ворожіння. На Полтавщині у новорічну ніч дивилися на хмари: якщо вони йшли з півдня, вірили, що буде врожай на ярину, якщо з півночі – на озимину. Тієї ж ночі намагалися дізнатися, які зернові будуть найбільш урожайними наступного року. Для цього надворі лишали пучечки пшениці, жита, ячменю, вівса та ін. Вважалося, що краще вродить та культура, на яку впав іній. Яскраво ігровий характер мали ворожіння про шлюб. Специфічними складовими традиційного українського новоріччя були величальні обходи й поздоровлення (щедрування, засівання), рітуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками ("Маланка", "Коза") та ін. Деякі з них широко побутують й донині. В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а "дідух". Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям. Гілки «дідуха» — за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались, — обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка.На терени Київської Русі традицію святкування Нового року 1 січня  приніс цар Петро І у 1700 році, запозичивши її в Голландії та інших країнах Західної Європи. Причому, як і раніше, літочислення продовжувало вестися за юліанським календарем, який зберігався на всій території Російської імперії до 1918 року. Через це тривалий час Новий рік на землях, що входили до її складу, не збігався із західноєвропейським. Відповідно до історичних згадок, перший день нового року був відзначений урочистим парадом на Червоній площі в Москві. І він же, Петро І, увів традицію прикрашати ялинки, активно впроваджуючи також святкові привітання, феєверки, новорічні кумедні костюми з масками. На Червоній площі влаштований був високий поміст, на якому царський дяк голосно читав указ про те, що Великий Государ повелів на знак доброго почину і нового століття "по великих проїжджих вулицях та біля будинків знатних людей прикрашати ялинки та сосни. А людям небагатим хоча б по гілці над воротами чи дверима привісити». Прикраси мали висіти до 7 січня. Першого ж січня, на знак свята, люди мають вітати один одного з Новим роком, а всі, у кого є невеликі гармати або рушниці, також опівночі мають стріляти в небо у своєму дворі. На великих ж вулицях з 1 до 7 січня вночі мали запалювати багаття з дров або соломи. Ось що раніше використовували замість бенгальських вогників. Сам цар Петро I вийшов на Червону площу з факелом у руках і запустив у небо першу ракету, яка, вогненною змійкою звиваючись в повітрі, сповістила народу настання Нового року та розпочала новорічне святкування. У той час люди вірили, що, прикрашаючи новорічну ялинку, вони роблять злі сили добрішими. Вже давно про це забуто наступними поколіннями, але ялинка — як і раніше залишається символом новорічного свята. Лише у 1918 році на землях України впроваджується григоріанський календар, а Новий рік знову починає збігатися з європейським. Натомість православна церква відмовилась переходити на новий стиль, через що усі нерухомі церковні свята та Новий рік продовжують святкуватися за юліанським календарем. Оскільки традиційне народне святкування Нового року в Україні мало під собою глибоке релігійне та звичаєве підґрунтя, то люди не могли відмовитися від старовинного обряду прадідів та продовжували святкувати Новий рік між Різдвом та Водохрещам, тепер не 1, а 14 січня. Саме це свято зберегло усю традиційну обрядовість та релігійно-культовий зміст, які передавалися з покоління в покоління. Так з’явився в Україні Старий Новий рік. Натомість свято 1 січня стало для українців веселим світським святом, яке об’єднало нас з рештою світу: не лише однією спільною датою, а й традицією святкування, яка передалася на наші землі ще Петром I. У свою чергу Новий рік 14 січня залишається невід’ємною складовою річного обрядового циклу українців та найповніше відображає традицію українського новорічного святкування, яке перекликається з міфічними та релігійними уявленнями поколінь предків та несе у собі глибокий символічний зміст. 

Привітання з Новим роком! Автор плэйкаста:TsPa Создан: сегодня, 18:19

Католицьке Різдво — це особливе релігійне свято, що наповнює людські серця теплом і милосердям. Воно відзначається 25 грудня в багатьох країнах світу на честь народження Божого Сина, що викупив гріхи людей своєю смертю. Це найбільше свято в католицькому світі, воно припадає на найдовшу в році ніч, коли, за віруваннями християн західного обряду, і народився Ісус Христос у Вифлиємі. В Західній Україні католицьке Різдво часто називають  «польським» Різдвом, так як в часи, коли Галичина була у складі Польщі, 25 грудня Різдво відзначалося в основному поляками. Це ж свято відзначають і православні християни (східного обряду), тільки воно припадає на 7 січня (на 13 днів пізніше).
Головна прикраса свята — це вбрана смерека або ялинка, яку ставлять у своїх будинках віруючі. Кришталеві кулі, кольорова мішура, свіжі квіти і соковиті фрукти прикрашають дерево. Історія про підношення волхвами Немовляті Ісусу всіляких дарів пустила коріння традиції обмінюватися подарунками до Різдва. Католицькі віруючі з трепетом ставляться до свята та прикрашання свого будинку, приділяючи цьому багато часу. Все це символізує віру і шанування Христа.В цей день відбуваються три богослужіння:
• Перше символізує єдність Отця і Сина і відбувається опівночі.
• Друге проводиться під час появи на світ нового життя з утроби матері і відбувається на світанку.
• Третє доносить символ народження Ісуса Христа в серця всіх віруючих, відбувається вдень.

Ніяке інше свято не здатне настільки об'єднати людей, як Різдво Христове. Споконвіку цей казковий день прийнято зустрічати в колі сім'ї і близьких друзів. Усі християни світу святкують цей день, як одне з головних свят у році, тільки різняться дати святкування для православних християн і католиків. Різдвяні традиції передаються з покоління в покоління, несучи в собі весь сенс всеосяжної любові Христової.

Різдвяні символи

Різдвяний вінок — вічнозелений атрибут з чотирма свічками, які запалюють поступово, щоб освітити шлях Господа. 
Ошатні свічки — світло полум'я здатне розігнати темні сили і створити неповторну атмосферу в будинку.
Подарунки — за переказами, дарувальником довгоочікуваних дарів на Католицьке Різдво може бути Ісус Христос, Святий Миколай, чарівні гноми, Санта Клаус зі своєю оленячою упряжкою, спритний невидимий чоловік. 
Різдвяний дзвіночок — його дзвін вітає появу на світ Христа і допомагає розігнати злих духів в темряві.
Вітальні листівки — з виникненням пошти, з'явилася можливість вітати близьких і друзів, які в цей день не можуть розділити з нами радість, так як знаходяться дуже далеко. Комп'ютерні технології зробили актуальними електронні вітальні листи і листівки на честь свята.
Різдвяний бенкет — всі найближчі збираються разом за загальним урочистим столом і пригощаються різноманітними смачними стравами, а оскільки в цей день закінчується строгий пост, всі віруючі з особливим смаком можуть оцінити приготовлене частування.

Що стосується святкових страв, то у кожної народності вони традиційні:
В Америці індичка з журавлинним соусом — головна і обов'язкова страва.
У Литві готують напередодні свята кутю, страви з риби та іншу нежирну їжу.
В Данії смажать гусака або качку з яблуками, готують рисовий пудинг і солодку кашу з рису з додаванням родзинок і кориці.
В Австрії та Угорщині — навпаки, не готують птицю, вважаючи, що так може відлетіти удача і щастя.
У країнах Скандинавії напередодні свята ріжуть поросят, роблять м'ясні копченості та варять солодовий напій.

Привітання до Святого Миколая Тема: Поздравления Автор плэйкаста:TsPa Создан: сегодня, 18:44

Святий Миколай. Українська легенда.

То було дуже-дуже давно. Жив в однім краю,  служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Усі знали, який він добрий та щедрий. Ще змалечку він ніколи не проходив повз людське горе. Був дуже тихим і незлостивим. Шанував своїх батьків. Молився, щоб у світі було більше справедливості, миру, добра й милосердя.Коли не стало батьків, Миколай роздав своє майно людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра за своє життя. А як не хотів наживати слави на чужому горі, то робив усе таємно. Жила одна бідна удова з маленькими дітьми. Скрутно їм було, голодно і холодно. Щовечора плакала жінка, але не знала, чим порятуватися.

А одного ранку застилала ліжко, аж дивиться: під подушкою лежить вузлик, набитий грішми. Як вона здивувалася! А як зраділи діти! Адже тепер мама не буде плакати, а на свята й вони отримають подарунки й солодощі. Помолилася жінка Богу, подякувала щиро за добро. Тільки пізніше здогадалася, що то все турбота Святого Миколая.