Вітаю усіх із святом останнього дзвоника!

Останній дзвоник Автор плэйкаста:TsPa Создан: сегодня, 16:21

 На думку деяких дослідників, традиція жартувати 1 квітня походить ще від античного фестивалю Деметрія, який відбувався на початку квітня, і в основі якого лежала легенда про викрадення богом підземного світу Аїдом доньки богині Деметри — Прозерпіни. Пошуки доньки ні до чого не призвели — адже її крики були лише обманною луною.

Ще одна гіпотеза пов'язує святкування Дня сміху з весняним рівноденням за Григоріанським календарем.

Є також версія про походження традиції з подій, що описані в віршах з одинадцятого по п'ятнадцятий глави двадцять восьмої Євангелія від Матфея . За цією версією, у день, що відповідає сучасному 1 квітня, відбулося Воскресіння Христове, а римська варта могили, поширивши неправдиві відомості про те, що тіло ніби-то було вкрадене учнями Христа, стала зачинателем звичаю поширення неправдивої інформації (розіграшу) у цей день.

Найважча роль

Павло Глазовий  

 Вихваля свого синочка

 Мати на всі боки:

 — У студії при театрі 

Вчиться вже два роки.

 Дуже довго муштрували

 Хлопця режисери.

 Аж тепер він дочекався 

Першої прем’єри. 

Роль найважчу доручили

 Любому синочку: 

Він на сцені в третій дії 

Викочує бочку!    

Стрітення є сороковим днем після народження Ісуса Христа. У цей день Діва Марія принесла немовля в Єрусалимський храм на посвяту. Там новонароджений Ісус вперше зустрівся з праведником Симонеоном і пророчицею Анною, які одразу ж впізнали у малюкові нового Месію.

Старцеві Симонеону було провіщено жити, аж поки той не зустріне людського спасителя. Побачивши Ісуса, він одразу ж заявив, що цей малюк – син Божий, спаситель людського роду. Його слова підтвердила пророчиця Анна.Стрітення офіційно почали відзначати у Візантійській імперії у 542 році за правління імператора Юстиніана. Свято символізує зустріч людства з немовлям Ісусом, зустріч Старого і Нового Завітів, а в народі також вважається, що в цей день зима зустрічається з весною. Саме слово "Стрітення" у старослов’янській мові означає "зустріч" або ж "радість".

Традиції на Стрітення

На Стрітення у церквах особливим чином святять воду і свічки. Стрітенська вода вважається такою ж сильною і цілющою, як і водохресна. Нею можна поїти хворих дітей, окропляти нові речі. Якщо на Стрітення з дахів звисали бурульки – їх збирали і розтоплювали, додаючи у воду. Таку воду вважали цілющою, здатною вилікувати як рани чи внутрішні захворювання, так і вберегти від злого ока і відьмацьких чар. Нею освячували воїнів перед битвою, господарі кропили худобу на першому вигоні, а пасічники окроплювали вулики в початку сезону.А Стрітенські свічки називали "громичними", бо їх запалювали під час грози, щоб уберегти будинок від біди. Освячену Стрітенську свічку запалювали, коли над домом гуляє страшна негода, коли виникали труднощі при пологах, коли у селі пожежа або катаклізм, коли людину схопить "чорна хвороба" (епілепсія), коли людина помирала (аби спокійніше перейти їй у світ інший).

Стрітення. Прикмети

На Стрітення уважно стежать за погодою: якщо день буде сонячним – слід чекати врожайного року, а якщо засніжить і вдарять морози – весна буде пізньою, дощовою та холодною.

День Стрітення теплий і сонячний, то і весна тепла.

Якщо на Стрітення дорогу перемітає – весна буде пізньою і холодною.

Якщо в цей день сніжок – весною буде дощик, тобто весна буде затяжною і дощовою.

Передбачити погоду могла і курка: якщо нап’ється біля порогу води – весна буде теплою і ранньою.

Як на Стрітення з стріх капає, ще велика буде зима.

Цього дня відлига – на ранню й теплу весну, сніг – на дощову, тривалу, а коли хуга – весна буде пізня й холодна.

Якщо в цей день не видно сонечка – чекай суворих морозів.

Вітер на Стрітення – до врожаю плодових дерев.

Якщо на Стрітення сонце визирає з-поза хмар, то весна не забариться, а якщо цього дня не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози.

Як сонце ясне на Громницю буде, то снігу випаде більше, ніж перед тим.

День Валентина – свято доволі розповсюджене. Його святкують майже у всіх країнах світу. А якщо і не святкують, то точно десь про нього чули. Сьогодні виникає дуже багато суперечок навколо цієї події. Зазвичай, стосуються вони походження святкування і його доцільності. 

Походження свята:

Багато хто вважає, що це свято прийшло до нас із Заходу, однак це не так. Народився День закоханих (принаймні у тій формі, яку ми знаємо сьогодні) в середньовічній Європі, звідки згодом помандрував до Америки, а до нас дістався разом з незалежністю.Так от, 14 лютого пов’язане з ім’ям християнського святого Валентина. От тільки історія частенько замовчує, що таких персонажів насправді було як мінімум троє:

• Священик і лікар, якого стратили 14 лютого під час гонінь на християн за часів Клавдія ІІ.
   
• Єпископ, з яким фактично сталось те ж саме: був убитий за приналежність до християнства під час панування Авреліана. Стратили його теж 14 лютого, і навіть поховали в тому ж місці, що і його попередника. Це часто спричиняло різного роду непорозуміння.
   
• Кандидат на пост Папи, що проживав у Єгипті та у своїх проповідях говорив про шлюб як ідеал християнської любові. Однак про його смерть та місце поховання нічого не відомо.

Вважається, що усі три Валентина возвеличували кохання, допомагали молодим залагоджувати суперечки і охоче вінчали закоханих. Та все ж багато людей більше схиляються до думки, що покровителем закоханих був саме єпископ Валентин. Але і з його життєвою історією не все зрозуміло. 

Є дуже багато легенд щодо Валентина і одна з них розповідає... Імператор Клавдій ІІ був страшенним противником шлюбів, адже вважав, що це заважає солдатам: одружені чоловіки більше думають про дружину та дітей, аніж про благополуччя власної країни. Тому він заборонив шлюби взагалі. Однак, жив у ті часи Валентин, який таємно вінчав усіх охочих. Звичайно, від Клавдія це не вдалося приховати, тому винуватця кинули за грати. Та лихо не без добра. Валентин і дочка тюремника Юлія закохалися одне в одного і почали листуватися. Історія закінчилась трагічно. Перед стратою, 13 лютого Валентин надіслав коханій свого останнього листа, підписаного словами "Твій Валентин". Дівчина прочитала його 14 лютого, коли коханого вже не було в живих. 

Легенд дуже багато, деякі легенди майже ідентичні, інші – дуже відрізняються. Як би там не було, століття легенд і переказів дали свій результат - образ Валентина вже давно асоціюється у нас з чистими і щирими почуттями, назва яким кохання.

Щороку Масляна в Україні припадає на різний час. Вона відзначається рівно за тиждень до Великого Посту. Масляна є підготовчим тижнем до Великого посту. На останній її день випадає Прощена неділя – день, коли всі просять один в одного пробачення, аби вступити у Великий піст з очищеною душею.У 2018 Масляна в Україні святкуватиметься з 12 по 18 лютого. Масляний тиждень складається з Вузької та Широкої Масляної. У Вузьку Масляну (перші 3 дні) селяни ще могли займатися господарськими роботами. Однак із настанням Широкої Масляної працювати заборонялося.Одним з основних страв і символів Масляної є млинці. Їх печуть щодня з понеділка, однак особливо багато готують із четверга по неділю.Здавна свято Масляної відзначається масовими народними гуляннями, піснями тощо. Господині змагаються за найсмачніший рецепт млинців, а чоловіки, за традицією, придивляються собі наречену. За традицією Масляна святкується тиждень (так званий Масляний тиждень). Кожен день є символічним.

ПОНЕДІЛОК – ГОСТІ

У перший день Масляної приймають гостей та печуть млинці. Колись у цей день прикрашали оселю солом'яним опудалом.

ВІВТОРОК – ЗАЛИЦЯННЯ

У вівторок незаміжні дівчата влаштовували оглядини або ж йшли кататися з хлопцями на санях. Вважалося, якщо ти не спустишся з гірки, то Масляна образиться.

СЕРЕДА – ЧАСТУВАННЯ

У середу жінка кличе зятя та інших гостей на млинці. 

ЧЕТВЕР – ГУЛЯННЯ

У четвер розпочинаються масові гуляння.

П'ЯТНИЦЯ – ТЕЩИН ДЕНЬ

У п'ятницю вже зять повинен кликати тещу на млинці. Вважається, що такий обряд сприятиме налагодженню стосунків у родині.

СУБОТА – ПРОЩАННЯ ІЗ ЗИМОЮ

У суботи всіх ходять у гості та з веселим настроєм проводжають зиму. Існує традиція запрошувати в гості сестру чоловіка (зовицю) та пригощати її смачними млинцями. 

НЕДІЛЯ – ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ

Тиждень завершується Прощеною неділею, коли треба забувати всі образи та прощати. Ближче до вечора всі гуляння завершуються символічним спалюванням опудала.

Щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році відзначається День Соборності. Акт Злуки був проголошений на Софійському майдані в Києві. Об'єднавча акція 1919 року залишила глибокий слід в історичній пам'яті українського народу. Цій даті судилося навічно закарбуватися в історії України величним національним святом. Під прапор єдиної держави стали люди різні за своїм походженням та освітою, майновим станом і звичаями. Їх об'єднало розуміння того, що тільки соборний народ є нацією. І хоча, через низку тодішніх обставин, національна революція зазнала поразки й Україна знову виявилася розшматованою, але знак у вічність був поданий.

Нехай День Соборності та Свободи України назавжди буде джерелом надії на наше краще майбуття, і ця надія живиться зі споконвічної героїки визвольних змагань нашого народу.

   В єдності – наша сила! Тож слава Україні та її народові! Хай береже нас Господь!

Шановні колеги! Щиро вітаю Вас із Днем Соборності.

 Бажаю міцного здоров’я, миру, щастя, нових досягнень. Нехай свята йорданська вода зціляє й об'єднує наші душі, примножує достаток у вашому домі, засіває щастя при міцному здоров'ї на многії-многії літа.

   Миру вам і Божої Благодаті!

14 січня українці святкують кілька свят. Перше - свято на честь Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської, що в Малій Азії. Церковні джерела характеризують його як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Також Василія Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям.За церковними календарем 14-го січня також відзначають свято Обрізання Господнього. Саме тоді, згідно з церковними джерелами, за єврейським звичаєм відбувся обряд обрізання Ісуса Христа, після якого дитині й дали ім'я, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії, - Ісус.І нарешті, 14 січня - також перший день Нового року за старим стилем. Переддень Нового року своєю обрядовістю нагадував переддень Різдва та в народі називався Щедрим Вечором, що пов'язано зі звичаєм готувати багатий святковий стіл, який обов'язково прикрашали скоромні страви. На Новий рік, як і на Різдво, носили «вечерю», але цього разу не родичам і знайомим, а лише сільській бабі-повитусі. Характерною прикметою новорічного свята в Україні було й щедрування - давній народний звичай церемоніальних обходів хат із побажанням щастя членам сім'ї та розквіту господарства. На відміну від колядування, обряд щедрування завжди був в Україні справді народним, позацерковним та незначною мірою відчув на собі вплив християнської церкви. Звідси і його радісне, оптимістичне звучання. До кінця XIX ст. обряд щедрування, увібравши в себе національний колорит та менталітет нашого народу, став явищем народної художньої творчості й таким зберігся і до сьогодні. 

Куті смачної,
Коляди гучної,
Щасливого Різдва
І на весь Рік добра!

6 січня Україна і весь православний світ, який живе за Юліанським календарем, матимуть Святвечір, або Багату кутю. Цього дня завершується Пилипівський, або Різдвяний піст. Його останній день називається Святим вечором, або Багатою кутею.
У цей день люди намагаються не їсти до сходу першої зірки. Потім починається святкова вечеря. Із Святвечором пов'язаний обряд приготування першої куті, її називали багатою, оскільки, крім неї готували одинадцять пісних страв, серед яких обов'язково мали бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею та капустою, картопля та узвар. Першою куштують кутю. Потім їдять усе інше, запиваючи узваром. Кутю традиційно виготовляли з пшеничних або ячмінних зерен (а на півдні України з рису). Перед тим їх вимочували у воді, товкли в ступі, сушили і знову товкли, щоб остаточно звільнити від луски. Кутя вважалася основною обрядовою їжею, а тому з нею пов'язано чимало обрядодій. Після її приготування, вийнявши горщик, дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик — на добробут, а запали — на лихе передвістя. До звареного збіжжя додавали меду, але пам'ятали відоме прислів'я: «Не передай куті меду». В інших регіонах заправляли товченим маком, волоськими горіхами, гроздинками та іншими смаковитими приправами. Натомість усе це розмішували узваром. На особливу увагу заслуговує обряд «Нести кутю на покутю». Кутя неодмінно має стояти в новому горщикові у куті протягом усіх празників.Напередодні батько виплітав синові нові вовняні рукавички; зодягши їх, підліток брав горщика і, несучи його, декламував: «Несу кутю на покутю, на зелене сіно, щоб бджоли (або курчата) сіли». На півдні України, як правило, кутю несла господиня, перед тим наказавши всім присутнім сісти і супроводжувати дію звуками квочки («кво-кво»); коли ж ставила узвар, то просила всіх устати й кудкудакати («кудкудах-кудкудах»). Це для того, щоб гарно неслися кури і виводили курчат. Червоний кут, в якому тримають кубельце з кутею та узваром, в народі ще називають «яслами». Власне, кутя з узваром є своєрідним символом смерті Христа, тому при поминках обов'язково готують цю страву і її іще називають «четвертою страшною кутею». На місці, де мала стояти кутя,— покуті робили кубло з сіна. Власне, в нього і ставили горщик, прикривши хлібом з дрібком солі. По закінченні свят частину сіна віддавали тваринам, а решту тримали для кубел, де мали нестися кури чи висиджуватися курчата. На Слобожанщині з цієї трави готували купелю для немовлят. 

Різдвяні страви

А тепер час розпочинати приготування передріздвяних страв. По дорозі на кухню загляньте до ванної кімнати, щоб перевірити, чи не висить там випрана білизна. Безтурботно залишена на мотузку, вона може стати причиною перенесення всіх наших сьогоднішніх проблем на майбутнє. Кулінарні роботи починайте з риби. Почистивши її, ні за що в світі не викидайте луску! Бо вкладені в гаманці декілька лусочок весь рік притягатимуть гроші. Це, без сумніву, один з найлегших способів розбагатіти. Риб’ячу луску можна використати й іншим способом: покладіть у маленький червоний мішечок і повісьте його над вхідними дверима. І будьте впевнені — кохання не обмине ваш дім! Якщо ж ви маєте на прикметі якусь конкретну персону, то треба такий мішечок повісити над її дверима й зробити все для того, щоб вона була першою, хто помітить мішечок. Інакше всі ваші старання виявляться марними... На Різдво крутять голубці з пшоном, готують заливну рибу, вінегрет, корейську моркву, салат із квашеної чи свіжої капусти, тушкують капусту з грибами, варять картоплю або кашу, квасолю, ліплять вареники з капустою, грибами, картоплею, вишнею, маком та грушками, готують грибну і рибну юшку, смажать гриби з цибулею. 

Настав час накривати на стіл

Передусім кладемо під скатертину трохи соломи, це обіцяє благополуччя та достаток, а дівчата можуть поворожити, витягуючи соломинки (довгі й зелені обіцяють швидке весілля). Скатертина має бути білою. Під стіл бажано покласти який-небудь залізний предмет, щоб кожен міг хвилинку потримати на ньому ноги, тоді вони будуть здоровими й сильними. В багатьох країнах на святковий стіл ставлять тарілку для самотнього мандрівника або, якщо хочете, для духу предків. Дуже добрий і мудрий звичай! Стіл обов’язково прикрасьте свічками. Раніше свічки були в цей вечір абсолютно необхідними: кожен із присутніх повинен був мати на стіні свою тінь, інакше протягом наступного року йому загрожувала смерть! На Святвечір забороняються будь-які сварки й суперечки. Не можна лаяти дітей, а тим більше шльопати або — не дай Боже! — бити їх, інакше протягом року вони завдаватимуть нам проблем з вихованням. Не можна нікому нічого давати в борг: увесь рік нам цього бракуватиме. З ранку прикрашаємо себе найчарівнішою посмішкою і спокійні, доброзичливо налаштовані до всього світу, чекаємо, що доброго принесе нам цей день. На ялинці обов’язково мають бути яблука: вони забезпечать нам здоров’я і красу; а також горіхи — щастя в коханні та збільшення сімейства. Святвечір, або багата кутя, – суто родинне свято. Зазвичай його справляли увечері, коли на небосхилі спалахувала перша зірка. Обов’язково, щоб у цей час були вдома всі члени родини. Як тільки на небосхилі з’являється перша вечірня зірка, всією родиною сідали за, як казали, багатий стіл. Він дійсно був багатим – з дванадцяти різноманітних страв, а звідси й назва «Багата кутя» чи «багатий свят-вечір». Першим займав місце господар, а за ним інші члени родини. Під час святкової вечері намагалися не виходити з-за столу, розмовляли тихцем. Глава сімейства пропонував пом’янути покійників і запросити їх до свят-вечора. Слідом за господарем виголошували молитву всі присутні. Після вечері господиня має зібрати всі ложки, зв’язати їх і залишити на ніч немитими. Завдяки цьому сім’я завжди буде разом. Тепер уже можна гасити свічки й... уважно спостерігати за димом. Якщо він прямує в бік вікна, це провіщає народження, вгору — весілля, до дверей — неприємності. Після вечері діти мали віднести обрядову їжу своїм хрещеним та бабам-пупорізкам. Щоправда на Херсонщині робили це перед вечерею. Матері клали на тарілку книш чи калачі, іноді цукерки, і діти, зайшовши до хати, казали: «Добрий вечір! Мама і тато прислали вам хліб, сіль і вечерю…». Хрещені (навістити їх було за священний обов'язок) забирали принесену вечерю і взамін давали свою; натомість дітей ощедрували горіхами, цукерками чи грішми. Якщо хтось за вечерею необавом чхнув, що вважалося доброю прикметою, то господар символічно «дарував» шмат землі чи якусь тварину, а коли вдавився, то це віщувало сумну вістку. Після всього господиня мила посуд, а воду зливала в карафку, щоб нею напровесні скропити молодий приплід, переважно курчат чи качат, яких уперше випускали на двір. 

Існує на Святвечір і погодне повір’я:

 якщо на багату кутю іній або сніг – то літо буде дощовим. 

На багату кутю зоряне небо — кури добре нестимуться і вродить горох.

Місячна ніч — врожай на баштани.

Ожеледь на деревах — вродять горіхи й садовина.

Сніг іде — врожай на яблука.

Іній або сніг — на мокре літо і дорід зернових.

Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, і навпаки.