Джерельце

Куті смачної,
Коляди гучної,
Щасливого Різдва
І на весь Рік добра!

6 січня Україна і весь православний світ, який живе за Юліанським календарем, матимуть Святвечір, або Багату кутю. Цього дня завершується Пилипівський, або Різдвяний піст. Його останній день називається Святим вечором, або Багатою кутею.
У цей день люди намагаються не їсти до сходу першої зірки. Потім починається святкова вечеря. Із Святвечором пов'язаний обряд приготування першої куті, її називали багатою, оскільки, крім неї готували одинадцять пісних страв, серед яких обов'язково мали бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею та капустою, картопля та узвар. Першою куштують кутю. Потім їдять усе інше, запиваючи узваром. Кутю традиційно виготовляли з пшеничних або ячмінних зерен (а на півдні України з рису). Перед тим їх вимочували у воді, товкли в ступі, сушили і знову товкли, щоб остаточно звільнити від луски. Кутя вважалася основною обрядовою їжею, а тому з нею пов'язано чимало обрядодій. Після її приготування, вийнявши горщик, дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик — на добробут, а запали — на лихе передвістя. До звареного збіжжя додавали меду, але пам'ятали відоме прислів'я: «Не передай куті меду». В інших регіонах заправляли товченим маком, волоськими горіхами, гроздинками та іншими смаковитими приправами. Натомість усе це розмішували узваром. На особливу увагу заслуговує обряд «Нести кутю на покутю». Кутя неодмінно має стояти в новому горщикові у куті протягом усіх празників.Напередодні батько виплітав синові нові вовняні рукавички; зодягши їх, підліток брав горщика і, несучи його, декламував: «Несу кутю на покутю, на зелене сіно, щоб бджоли (або курчата) сіли». На півдні України, як правило, кутю несла господиня, перед тим наказавши всім присутнім сісти і супроводжувати дію звуками квочки («кво-кво»); коли ж ставила узвар, то просила всіх устати й кудкудакати («кудкудах-кудкудах»). Це для того, щоб гарно неслися кури і виводили курчат. Червоний кут, в якому тримають кубельце з кутею та узваром, в народі ще називають «яслами». Власне, кутя з узваром є своєрідним символом смерті Христа, тому при поминках обов'язково готують цю страву і її іще називають «четвертою страшною кутею». На місці, де мала стояти кутя,— покуті робили кубло з сіна. Власне, в нього і ставили горщик, прикривши хлібом з дрібком солі. По закінченні свят частину сіна віддавали тваринам, а решту тримали для кубел, де мали нестися кури чи висиджуватися курчата. На Слобожанщині з цієї трави готували купелю для немовлят. 

Різдвяні страви

А тепер час розпочинати приготування передріздвяних страв. По дорозі на кухню загляньте до ванної кімнати, щоб перевірити, чи не висить там випрана білизна. Безтурботно залишена на мотузку, вона може стати причиною перенесення всіх наших сьогоднішніх проблем на майбутнє. Кулінарні роботи починайте з риби. Почистивши її, ні за що в світі не викидайте луску! Бо вкладені в гаманці декілька лусочок весь рік притягатимуть гроші. Це, без сумніву, один з найлегших способів розбагатіти. Риб’ячу луску можна використати й іншим способом: покладіть у маленький червоний мішечок і повісьте його над вхідними дверима. І будьте впевнені — кохання не обмине ваш дім! Якщо ж ви маєте на прикметі якусь конкретну персону, то треба такий мішечок повісити над її дверима й зробити все для того, щоб вона була першою, хто помітить мішечок. Інакше всі ваші старання виявляться марними... На Різдво крутять голубці з пшоном, готують заливну рибу, вінегрет, корейську моркву, салат із квашеної чи свіжої капусти, тушкують капусту з грибами, варять картоплю або кашу, квасолю, ліплять вареники з капустою, грибами, картоплею, вишнею, маком та грушками, готують грибну і рибну юшку, смажать гриби з цибулею. 

Настав час накривати на стіл

Передусім кладемо під скатертину трохи соломи, це обіцяє благополуччя та достаток, а дівчата можуть поворожити, витягуючи соломинки (довгі й зелені обіцяють швидке весілля). Скатертина має бути білою. Під стіл бажано покласти який-небудь залізний предмет, щоб кожен міг хвилинку потримати на ньому ноги, тоді вони будуть здоровими й сильними. В багатьох країнах на святковий стіл ставлять тарілку для самотнього мандрівника або, якщо хочете, для духу предків. Дуже добрий і мудрий звичай! Стіл обов’язково прикрасьте свічками. Раніше свічки були в цей вечір абсолютно необхідними: кожен із присутніх повинен був мати на стіні свою тінь, інакше протягом наступного року йому загрожувала смерть! На Святвечір забороняються будь-які сварки й суперечки. Не можна лаяти дітей, а тим більше шльопати або — не дай Боже! — бити їх, інакше протягом року вони завдаватимуть нам проблем з вихованням. Не можна нікому нічого давати в борг: увесь рік нам цього бракуватиме. З ранку прикрашаємо себе найчарівнішою посмішкою і спокійні, доброзичливо налаштовані до всього світу, чекаємо, що доброго принесе нам цей день. На ялинці обов’язково мають бути яблука: вони забезпечать нам здоров’я і красу; а також горіхи — щастя в коханні та збільшення сімейства. Святвечір, або багата кутя, – суто родинне свято. Зазвичай його справляли увечері, коли на небосхилі спалахувала перша зірка. Обов’язково, щоб у цей час були вдома всі члени родини. Як тільки на небосхилі з’являється перша вечірня зірка, всією родиною сідали за, як казали, багатий стіл. Він дійсно був багатим – з дванадцяти різноманітних страв, а звідси й назва «Багата кутя» чи «багатий свят-вечір». Першим займав місце господар, а за ним інші члени родини. Під час святкової вечері намагалися не виходити з-за столу, розмовляли тихцем. Глава сімейства пропонував пом’янути покійників і запросити їх до свят-вечора. Слідом за господарем виголошували молитву всі присутні. Після вечері господиня має зібрати всі ложки, зв’язати їх і залишити на ніч немитими. Завдяки цьому сім’я завжди буде разом. Тепер уже можна гасити свічки й... уважно спостерігати за димом. Якщо він прямує в бік вікна, це провіщає народження, вгору — весілля, до дверей — неприємності. Після вечері діти мали віднести обрядову їжу своїм хрещеним та бабам-пупорізкам. Щоправда на Херсонщині робили це перед вечерею. Матері клали на тарілку книш чи калачі, іноді цукерки, і діти, зайшовши до хати, казали: «Добрий вечір! Мама і тато прислали вам хліб, сіль і вечерю…». Хрещені (навістити їх було за священний обов'язок) забирали принесену вечерю і взамін давали свою; натомість дітей ощедрували горіхами, цукерками чи грішми. Якщо хтось за вечерею необавом чхнув, що вважалося доброю прикметою, то господар символічно «дарував» шмат землі чи якусь тварину, а коли вдавився, то це віщувало сумну вістку. Після всього господиня мила посуд, а воду зливала в карафку, щоб нею напровесні скропити молодий приплід, переважно курчат чи качат, яких уперше випускали на двір. 

Існує на Святвечір і погодне повір’я:

 якщо на багату кутю іній або сніг – то літо буде дощовим. 

На багату кутю зоряне небо — кури добре нестимуться і вродить горох.

Місячна ніч — врожай на баштани.

Ожеледь на деревах — вродять горіхи й садовина.

Сніг іде — врожай на яблука.

Іній або сніг — на мокре літо і дорід зернових.

Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, і навпаки.